Що таке азимут та як його визначити

Зокрема, на запитання «що таке азимут» вам точно дадуть відповідь астрономи, геодезисти, картографи, географи.

Загалом із цим поняттям знайомі й багато обивателів, особливо мандрівники та грибники. Чому саме вони? Про це нижче.

Азимут – це…

Азимут – це горизонтальний кут , що утворюється в точці спостереження двома променями, один з яких проходить по меридіану (лінією між північним та південним полюсами), а другий з’єднує точку спостереження та спостережуваний об’єкт.

Азимут відраховується протягом годинної стрілки або від північного (в геодезії), або від південного (в астрономії) кінця меридіана і знаходиться в межах від 0 до 360 градусів.

До речі, в артилерії, як і в астрономії, ведеться відлік з півдня, тільки проти ходу годинникової стрілки. Такі ось нюанси.

Розрізняють два типи азимуту: істинний і магнітний , залежно від того, який меридіан приймається за основу відліку.

Якщо географічний – то азимут називають істинним, якщо напрямок береться по магнітному меридіану, те й азимут буде, природно, магнітним. Викликано це тим, що напрями на географічний і магнітний полюс не збігаються .

Між азимутами (як і між меридіанами) існує взаємозв’язок, що виражається через магнітне відмінювання . Знаючи його величину (вона часто вказується на топографічних картах), легко перейти від магнітного меридіана (напрямок якого вказує компас) до географічного.

Кому і для чого потрібний азимут

«Все перекати, та перекати, надіслати їх за адресою! На це місце вже нема карти, пливемо вперед по абрису»

співається у відомій пісні А. Городницького.

Абріс – це непогано, але краще, якби туристи пливли все-таки не по зробленому від руки схематичному плану, а по азимуту – тоді вони, напевно, не плутали і назад повернулися без зайвого клопоту.

Навички орієнтування на місцевості необхідно знати всім, хто вирушає в подорож невивченим маршрутом, в ліс по гриби, в похід маловідомими стежками. Одним словом, у ті місця, де можна втратити дорогу або просто заблукати.

Щоб почуватися впевнено, вам знадобиться топографічна карта місцевості, а в ідеалі краще мати компас або нехитру пристосування під назвою транспортир, добре знайомий багатьом зі шкільної лави.

Визначення азимуту за картою

Є два найпоширеніші способи: за допомогою транспортира і за компасом. У першому випадку алгоритм дій виглядає так.

1. Розкладаємо картку на рівній поверхні.
2. Відзначаємо точку свого місцезнаходження – від неї відраховуватиметься азимут.
3. Вибираємо цікаву для нас точку – по відношенню до неї визначатиметься азимут.
4. Обидві точки з’єднуємо прямою лінією до перетину з найближчим меридіаном.
5. Приклавши основу транспортира до лінії меридіана, вимірюємо за годинниковою стрілкою кут між проведеною лінією та меридіаном. Отримуємо географічний (істинний) азимут.

Порядок дій для другого способу такий.

1. Вибираємо напрямок руху і добре видимий орієнтир (дерево, пагорб, перехрестя доріг і т.п.), що знаходиться на ньому.
2. Стаємо особою за напрямом орієнтира, тримаючи перед собою карту та компас. У цьому слід подбати у тому, щоб поблизу був великих залізних предметів (наприклад, опор ліній ЛЕП).
3. Відпускаємо гальмо компаса, щоб його стрілка змогла самостійно знайти північний полюс.Кладемо компас на карту і поєднуємо позначки півночі.
4. За допомогою лінійки прокреслюємо напрямок на орієнтир.
5. Кут між напрямком стрілки компаса та прокресленою лінією і буде магнітним азимутом. При необхідності конвертуємо його в географічний (істинний).

Визначення азимуту на місцевості

На місцевості азимут визначається за вибраним напрямком або на намічений орієнтир за допомогою компаса . Можливий і зворотний варіант: за вже відомим азимутом знайти напрямок на місцевості.

Бажано мати компас із візиром (наприклад, компас Андріанова), тоді можна виставити напрям точніше.

Розглянемо обидва випадки:

1. Знайдемо азимут на потрібний напрямок . Відпускаємо фіксатор – стрілка компаса починає коливатися, а через деякий час зупиниться, показуючи на північ. Повертаючи корпус компаса, поєднуємо стрілку із літерою N (або С) на шкалі. Положення мушки візира вкаже на градуйованій шкалі (лімбі) магнітний азимут на обраний орієнтир.
2. Знайдемо напрямок, знаючи азимут . Повертаємо компас доти, доки покажчик не стане на цифру, яка відповідає значенню магнітного азимуту. Як і в попередньому випадку, досягаємо збігу північної сторони стрілки з символом півночі на лімбі. Після цього вважатимуться, що шуканий напрямок знайдено.
   

Висновок

До речі, моряки та авіатори вважають за краще використовувати термін «пеленг» . Фактично це той самий азимут, тільки він завжди відраховується від північного напрямку і завжди за годинниковою стрілкою. До того ж моряки часто вимірюють пеленг над градусах, а румбах (1/32 частина кола).