Євразію здавна називають Старим Світом, і в цьому немає нічого дивного, оскільки основні відомості про материк зустрічаються ще в працях давньогрецьких вчених Геродота та Птолемея .
Вони склали перші карти, на яких показали відому на той час сушу, розділену Середземним та Чорним морями. Північну частину материка називали Європою, а південну Азією. Поступово знання Євразії розширювалися. На початку X ст. нормани освоїли північні райони Атлантики, відкрили Ісландії. У ХІ-ХІІІ ст. внаслідок хрестових походів, дипломатичних та торгових зв’язків географічні знання європейців збагатилися відомостями про країни Центральної та Східної Азії.
Ознайомлення з окремими регіонами Євразії тривало за доби Великих географічних відкриттів (XV-XVII ст.). Тоді португальці, зокрема Васко да Гама, знайшли морський шлях до Індії через Атлантичний та Індійський океани. Не залишилися поза увагою й внутрішні райони материка. Російські землепроходці протягом 50 років досліджували величезні простори – від Уральських гір до Тихого океану, нанесли розвідані землі на карту та описали їхню природу. Походи землепроходців завершилися відкриттям Семеном Дежньовим протоки, що відокремлює Азію від Північної Америки. Пізніше його назвали Берінгов на честь видатного мореплавця Вітуса Берінга.
Наукові дослідження Євразії розпочалися у XVIII ст. Особливо важливе значення історії досліджень північної частини материка мали Камчатська і Велика Північна експедиції під керівництвом Вітуса Берінга і Олексія Чирикова. Експедиції на той час докладно вивчали природу внутрішніх районів Азії. Результативними були дослідження А. Гумбольдта, Ф. Літке, Д. Лаптєва, П. Семенова-Тян-Шанського, Н. Пржевальського, Ф. Врангеля, В. Арсеньєва, В. Обручева та ін.
Історично склалося так, що материк Євразія був розділений на дві частини світу – Європу та Азію . Кордон між Європою та Азією умовна і проходить, згідно з однією з найпоширеніших версій, вздовж східного схилу Уральських гір, по річках Емба або Урал, північному узбережжі Каспійського моря, потім прямує до Азовського моря Кумо-Маничською западиною, а далі — Азовським і Чорного моря і протоки, що сполучає Чорне і Середземне моря.
Останні коментарі