Повітряні маси – визначення, рух і властивості, основні види та характеристика

На поверхні Землі тепло Сонця, що отримується атмосферою, розподіляється нерівномірно. Відповідно повітря в різних частинах тропосфери теж буде різним. З-за нерівномірності розподілу температур і вологовмісту в атмосфері виникають руху величезних об’ємів повітря.

Повітряні маси являють собою значні об’єми повітря тропосфери (навколоземній атмосферний шар), сформовані над певною територією або як інакше її називають – підстильною поверхнею і мають схожі, майже однорідні в горизонтальних площинах температурні значення і показники вологості.

Ці обсяги в горизонтальному напрямку вимірюються кількома сотнями (іноді тисячами) кілометрів, а у вертикальній досягають 20-25 км (але в середньому висота їх становить близько 5 км).

Над підстилаючою поверхнею повинна встановитися температурний і радіаційний баланс. Крім цього, необхідно створення таких умов циркуляції повітря, при яких було б можливе тривале перебування великого його обсягу в конкретному місці. Тоді і досягається однорідність системи повітряної маси.

Будь-яка повітряна маса відділяється від іншої чіткими кордонами. Метеорологічні величини в межах маси практично не змінюються. Їх різке збільшення або зменшення відбувається на кордоні двох повітряних мас, в перехідній зоні (зоні атмосферного фронту).

Повітряна маса, сформувавшись у певній галузі, набуває свої постійні властивості. Така область називається осередком формування. Він повинен мати конкретні властивості:

  • поверхня води чи суші повинна бути однорідною, тобто повинні мати місце схожі впливу на повітря у вогнищі формування;
  • радіаційний фон стабільний і однорідний;
  • умови циркуляції повітря повинні забезпечувати його стаціонарне розташування.

Зазвичай осередки формування — це антициклони (вихрові потоки з підвищеним тиском у центрі), які є менш рухливими в порівнянні з циклонами (для них характерний низький тиск). Тут повітря опускається вниз і починає поширюватися в горизонтальному напрямку.

Над нагрітими ділянками суші виникають термічні депресії — області з низьким атмосферним тиском. Такі умови сприяють виникненню вогнища.

На кордоні різних сусідніх повітряних мас є перехідні області або зони — фронти. Вони нахилені відносно земної поверхні з-за того, що повітряні маси рухливі. Атмосферний фронт завжди передує йдучій слідом за ним масі повітря.

В залежності від місць виникнення, пов’язаних з кліматичними поясами, розрізняють такі фронти, як арктичний, полярний, тропічний. Перший є холодним, інші вважаються теплими.

Фронти надають безпосереднє вплив на тиск в атмосфері і визначають погоду в конкретному місці. Це виражається у виникненні і зникнення хмар, вітрів, опадів.

Атмосферний фронт в Криму

Повітряна маса не залишається в тій області, де сформувалася. Під впливом мінливості циркуляційних умов вона починає переміщатися і трансформуватися.

Переміщення повітряних мас носить глобальний характер, адже їх формування і рух охоплює океани, континенти, великі ділянки планети. Таким чином сукупність повітряних мас становить атмосферну циркуляцію планети.

На процеси циркуляції в атмосфері головним чином впливає сонячна енергія. Причому на всі ділянки планети ця енергія діє по-різному-за неоднорідності підстильної поверхні. Звідси і різниця температур. Володіюче високою щільністю холодне повітря створює підвищений тиск і завжди прагне більш теплу область з розрідженим повітрям.

Під час переміщення з однієї області в іншу повітряна маса змінює свої властивості. Це залежить від того, над якою територією вона проходить, з якими повітряними масами межує і від того, скільки часу пройшло з моменту її формування. Причому швидкість переміщення повітря всередині маси непостійна і різниться з висотою. Таким чином виникає турбулентне перемішування.

Зміна властивостей повітряної маси зветься її трансформацією або зміною. Вона триває від трьох до семи днів і вважається завершеною при встановленні постійної середньодобової температури у всіх шарах маси день за днем. Таким чином формується нова повітряна маса.

Повітряні маси залежать від місця формування, від температури, від виду підстилаючої поверхні.

За термодинамічною ознакою повітряні маси поділяють на три види.

  1. Теплою називається повітряна маса, чия температура перевищує температуру навколишнього середовища. Охолоджуючись, вона прагне зрівноважитися. Холодна повітряна маса, якщо в конкретній області відбувається підвищення її температури.
  2. Нейтральна (місцева) повітряна маса знаходиться в термодинамічній рівновазі з середовищем, що оточує її. Несучі холодне і тепле повітря маси перетворюються в місцеві, поступово трансформуючись у певному регіоні.
  3. Маси повітря бувають морські і континентальні. Це залежить від характеру території їх утворення.

Осередок формування морських мас виникає над поверхнею океану, тому їх повітря насичене вологою. Виникнення континентальних повітряних мас відбувається над сушею материків, у зв’язку з чим їх повітря сухе і запорошене.

Виникнення повітряних мас відбувається в різних широтах планети. Виходячи з цього, їх підрозділяють географічно на чотири типи:

  1. Екваторіальні. Осередок формування таких мас знаходиться в районі екватора і прилеглих широтах. Характеризуються температурами від 20 °С і підвищеним показником вологості. При переміщенні з океану на сушу відбувається випадання опадів у вигляді дощів.
  2. Тропічні. Утворюються в широтах тропіків. Для них характерні підвищені температури. Континентальне повітря сухе і запилене. А морське вологе.
  3. Помірні. Виникають в межах від 45 до 65 градусів північної широти. Сформовані над континентом взимку вони є сухими й холодними, а влітку їх температура і вологість значно вище. Повітря морських мас зволожене і низькотемпературне постійно.
  4. Арктичні і антарктичні. З’являються у широтних поясах, близьких до полюсів. Мають знижену температуру і вологовмісткість. Континентальні суші, морські більш вологі.

Кліматом називається циклічно повторюваний режим погоди, що сформувався в конкретній місцевості протягом багатьох років.

Повітряні маси впливають на клімат. Саме за їх типом виділили головні пояси: полярні (на північному і південному полюсах), помірний, тропічний і екваторіальний. Між ними лежать перехідні пояси: субполярний, субтропічний, а також субекваторіальний. Всі вони розрізняються зміною повітряних мас у суворій відповідності з сезонністю. У зимовий період кліматичні умови визначають повітряні маси такого поясу, який розташований ближче до екватора, а влітку — до полюса. Наприклад, взимку в субтропічний пояс приходять помірні повітряні маси, а в літній час — тропічні.

У полярних зонах, до яких належать території Арктики і Антарктики, формуються холодні і сухі маси повітря. Тут переважають низькі температури, практично не випадають опади та сніговий покрив зберігається цілий рік.

Повітряні маси помірних широт визначають клімат помірних поясів. У них переважають позитивні температури влітку і негативні температури, і тверді опади у зимовий період.

У тропічних поясах формуються повітряні маси тропіків. Повітря тут в основному тепла з низькою вологістю. Екваторіальна повітряна маса виникає в екваторіальному поясі і ставить дуже високу температуру повітря. Тут випадає велика кількість опадів протягом всього року.

В областях перехідних поясів погодні умови визначають ті повітряні маси, які панують на цих територіях в даний сезон року.

Властивості повітряних мас залежать від теплового випромінювання Сонця, а також від підстилаючої поверхні. До них можна віднести такі величини, як температура, відносна вологість, прозорість (видимість), тиск повітря.

У місці формування повітряної маси її властивості зберігаються до моменту її переміщення. Опиняючись над іншою територією, що володіє іншими властивостями і характеристиками, початкові ознаки маси змінюються. Вона може прогріватися (вичахати), або зволожуватися (висохти).

Щоб охарактеризувати повітряні маси, потрібно пам’ятати, що утворюються вони в різних поясах нашої планети: над морями і океанами і над материками.

Арктичне морське повітря, що приходить в Атлантику і Європу, прозорий і несе з собою похолодання, вітру. Характеризується наявністю купчастих хмар, опадів у вигляді грозових дощів. Континентальний його підвид, що накриває Азію і Північну Америку, влітку крім перерахованого вище несе низьку хмарність і слабкі вітри. Взимку встановлює ясну погоду з хорошою видимістю.

Морське повітря у помірних широтах влітку проявляє себе схоже з арктичним морським, а в зимовий час помірні маси сприяють утворенню шаруватих хмар, мряки і туманів. Континентальний в зимовий період проявляє себе ясною погодою, поганою видимістю і зниженими температурами. Влітку ж часто грозові дощі, купчасті хмари, туман і сніг.

Тропічні морські маси панують в Атлантичному і Тихому океанах, несучи потепління і створюючи шаруваті хмари, тумани. А утворені над сушею маси (Європа, Азія, океанічні узбережжя) влітку і взимку над водними поверхнями встановлюють ясну погоду з низькою прозорістю, а взимку над сушею часті тумани і шаруваті хмари.

Що стосується екваторіальних повітряних мас, “мігруючих” вздовж екватора, то в будь-який час року вони несуть сильні і рясні опади у вигляді зливових дощів.

На клімат України великий вплив надають повітряні маси з північної частини Атлантичного океану, в меншій мірі – з боку Північного Льодовитого океану. На мікроклімат території роблять вплив річкова мережа, грунтово рослинний покрив  і т. Д. Україна майже вся розташована в межах помірно континентального пояса. Тільки для Південного берега Криму характерний субтропічний середземноморський клімат. Клімат що сформувався в Україні є результатом взаємодії трьох кліматотворчих факторів. Основними показниками клімату є: температура повітря, атмосферний тиск, атмосферні опади, напрямок і сила вітру.

Характерні сезонні відмінності, зими помірно холодні, літо тривале, тепле або спекотне, середня температура липня 18-24° С, січня від 8° С до 2-4 ° С (на південному березі Криму). Сумарна річна кількість опадів для більшої частини України складає 600 мм, в Карпатах – до 1600 мм, на півдні і південному сході 400-300 мм. Південний берег Криму характеризується субтропічним кліматом середземноморського типу.

Відповідно до медичної кліматологічної класифікації в Україні розрізняють кілька кліматичних районів: північно-східний, центральний, західний, прикарпатський, закарпатський, а також південний кліматичний регіон.

Північно-східний

До північно-східного кліматичного району можуть бути віднесені Сумська, Чернігівська, Луганська, а також північна частина Харківської. Київської, Житомирської та Рівненської областей. За своїми параметрами клімат цих областей відповідає континентальному.

Максимальна температура повітря влітку досягає +39 С, взимку до-25, -35 С. Переважають східні і південно-східні вітри, вельми часто дмуть північні і північно-західні вітри. Відносна вологість повітря взимку вище, ніж влітку, за гол випадає близько 500 мм опадів.

Центральний

Клімат центральних областей України відрізняється від північно-східного кліматичного району тем. що він менш континентальний, хоча річна амплітуда температури повітря майже дорівнює такої в північно-східній частині.

У цьому районі відзначається більш висока середня відносна вологість, обумовлена великою кількістю випадає опадів. Переважають західні і північно-західні вітри.

До центральної кліматичної частини України можуть бути віднесені Харківська, Черкаська, Київська, Вінницька, Житомирська та інші області, де розташовано багато кліматичних курортів, лікувальних місцевостей. Санаторіїв і оздоровчих установ, в тому числі курорти Ворзель, Пуща-водиця, Ірпінь, Конча-Заспа, Боярка під Києвом, Тетерів в Житомирській області, Хмільник у Вінницькій, Соснівка і Прохорівка на Черкащині, Занки і Володимирівка в Харківській області та ін.

Поєднання в цьому районі великих масивів хвойних і змішаних лісів зі степовими просторами, велика кількість мальовничих місць, велика кількість річок і озер роблять цей кліматичний район дуже привабливим для відпочинку і лікування і надають йому особливу курортологічну цінність.

Клімат Прикарпаття

Клімат Прикарпаття, куди входять Львівська, Волинська, Івано-Франківська, Чернівецька та інші області, завдяки проникненню сюди повітряних течій з Атлантичного океану, значно м’якше. Літо, як правило, тепле, зима помірно м’яка, проте, можуть бути жаркі дні з температурою + 32-34 °, а взимку ртутний стовпчик може опускатися до-25-30 ° .У цьому районі спостерігається висока відносна вологість повітря, за рік випадає 700-800 мм опадів. Переважають західні, південно-західні і південні вітри. Осінь і весна дощові, з великою кількістю туманних днів.

У Прикарпатті функціонують відомі бальнеологічні курорти – Трускавець. Моршин, Немирів. Любінь-Великий, Черче та ін. В Івано-Франківській області та в мальовничій долині річки Прут розташовані середньо гірські кліматичні курорти: Ярем-ча. Ворохта, Косів та ін.

Клімат Закарпаття значно відрізняється від клімату Прикарпатського району. Літо тут помірно тепле, зима нехолодна. Середня вологість повітря влітку дорівнює 67%, взимку вона підвищується до 8%. У різних районах області спостерігається різна кількість опадів. Велика розмаїтість кліматичних особливостей визначається Карпатами і своєрідним рельєфом місцевості.

Головним багатством Закарпаття є великі запаси мінеральних і вуглекислих вод, які є майже у всіх районах області. Особливо їх багато в Свалявському, Міжгірському, Ху-стском. Рахівському та інших районах, де функціонують численні курорти і санаторії для лікування захворювань органів травлення, печінки, жовчних шляхів та різних порушень обміну речовин.

Заводи по розливу мінеральних вод випускають щодоби понад 70000 л води (Свалява, поляна квасова, Лужанська та ін.).

Крім бальнеологічних курортів в Закарпатті функціонують 6 кліматичних санаторіїв, де отримують лікування хворі із захворюваннями органів дихання, кровообігу та нервової системи. Найбільшим з них є кардіологічний санаторій Карпати, який розташований у великому дендропарку в Свалявському району Закарпаття.

Казкові по красі пейзажі і сприятливі кліматичні умови приваблюють в Закарпатську область все більшу кількість людей для лікування, відпочинку і туризму.

Клімат південних районів

Клімат південних районів України, куди входять Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька та Донецька області, а також республіка Крим, відрізняється великою кількістю сонячних днів, жарким літом, короткою, м’якою, помірно теплою зимою з невеликою кількістю опадів.

У цій кліматичній зоні розташовані курорти Слов’янськ. Слов’яногірськ (Донецька область), Березовський мінеральні води і Рай Оленівка (Харківська область), Бердянськ і Кирилівка (Запорізька область), Євпаторія, Саки, Феодосія (Крим), а також численні курорти і зони відпочинку в Одеській області.

Ця кліматична зона, незважаючи на приморське розташування, зберігає багато рис континентального клімату, за винятком Південного берега Криму, клімат якого дуже схожий з кліматом північного Середземномор’я. Це найбільш теплий район Європейської частини України. Тут сонячне, дуже тепле літо і м’яка зима, частіше без морозів.

Південний берег Криму

Південний берег Криму завдяки дивовижно красивою природою і чудесному лікувального клімату став улюбленим місцем відпочинку сотень тисяч жителів України, країн СНД і далекого зарубіжжя. Тут є велика кількість упорядкованих курортів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів. Найбільш великими курортами Південного берега Криму є Ялта. Лівадія, Алушта, Гурзуф, Артек, Місхор. Кореїз. Сімеїз, Форос і ін.

Велика кількість сонця, сухість повітря, пом’якшує морським бризом, мала кількість опадів, мальовничі ландшафти забезпечують найкращі умови для відпочинку і лікування захворювань дихальної, нервової і серцево-судинної систем.

Напишіть відгук:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *