Тектонічна будова України

Сукупність нерівностей земної поверхні багато в чому залежить від тектонічного будови території.

Тектоніка  –  розділ геології, що вивчає будову, розвиток та рух земної кори.

За характером будови та силою рухів земну кору поділяють на відносно стійкі та молоді рухливі ділянки. До стійких відносяться платформи .

Рухливі ділянки (області складчастості або синкліналі)  –  це складчасті гірські області, що виникли на околицях платформ, їх називають геосинкліналі. Для рухливих ділянок характерні тривалі вертикальні та горизонтальні рухи різної інтенсивності та продовження процесів гороутворення та вулканізму.

Платформа –  це стародавня, відносно стійка ділянка земної кори, що має двоярусну будову. Перший (нижній) ярус –  фундамент , другий (верхній) ярус – платформний або осадовий чохол .   

Платформи займають значну частину території України (Східноєвропейська, Західноєвропейська та Скіфська). Поверхня кристалічного фундаменту в межах названих платформ залягає на різних глибинах, перекрита осадовими та осадово-вулканогенними утвореннями різного віку.

Фундамент Східноєвропейської платформи представлений метаморфізованими, осадовими, осадово-вулканогенними та інтрузивними породами архею – нижнього протерозою, що виходять на земну поверхню в межах Українського щита, а за його межами – на території, що належить до Руської та Волино-Азовської плит. (До 20 км) глибини.

Західноєвропейська платформа заходить на територію України невеликим фрагментом на північному заході між Східноєвропейською платформою та Прикарпатським крайовим прогином.

Скіфська платформа (плита) межує на півночі зі Східноєвропейською платформою, на півдні –  з Гірським Кримом. Кристалічний фундамент залягає на глибинах 2,8 – 9 км. Осадова товща представлена ​​породами різного віку. Характерний високий рівень роздробленості території, розломно-блочними структурами. 

Український щит –  складчасте горстово-глибове утворення, в якому нижній структурний комплекс складений докембрійськими породами, а верхній – горизонтально залягають осадовими породами незначної потужності. Внутрішня тектонічна будова щита визначається поєднанням складчастих структур, блоків та міжблочних шовних зон. Тут виділяються три платформні геоблоки –  Волино-Подільський, Центральноукраїнський, Приазовський, а також значна кількість дрібних блоків, розділених глибинними розломами.  

Російська плита – велика тектонічна структура, що прилягає до Українського щита зі Сходу. На півночі виходить далеко за межі території України, на сході межує з Донецькою складчастою спорудою. В українській частині Російської плити виділяється значна лінійна структура – ​​Дніпровсько-Донецька западина. Кристалічний фундамент залягає на глибинах 15-225 км. У будові осадового чохла Дніпровсько-Донецької западини беруть участь палеозойські, мезозойські та кайнозойські утворення, максимальна потужність яких 22,5 км.

Складчасті структури Українських Карпат, Гірського Криму та Донбасу облямовують давню та молоді платформи на південному заході та півдні, мають різний вік складчастості. Згідно з сучасними уявленнями, найдавнішим є Донецька складчаста освіта, що виникла внаслідок активізації тектонічних рухів у палеозої. Центральним структурним елементом Донецької освіти є головна антикліналь, паралельно до якої простягаються дрібні антиклінальні та синклінальні структури, ускладнені серією субмеридіональних та субширотних розломів.

Гірський Крим – це підняття, південна та західна частина якого знаходиться під водами Чорного моря. Переважають породи осадового та вулканічного походження.

Карпатська покривно-складчаста освіта , облямована прилеглими Прикарпатським краєвим та Закарпатським внутрішніми прогинами, є асиметричною структурою, що складається з серії пластів, насунутих один на одного у північно-східному напрямку. Значне місце у структурному плані займають розломно-глибові структури.

На всіх етапах неотектонічної історії розвитку території України виділяються області стійких дуже активних та активних піднять чи опускань, а також області, що характеризуються нестійким неотектонічним режимом, іноді зміною рухів земної кори. Неотектонічні рухи земної кори зумовили активізацію багатьох древніх розривних порушень у орогенному поясі, а й у платформної частини території.

Характеристика основних тектонічних структур України