З чого роблять скло?

Така річ, як скло, оточує нас всюди: вікна в будинку чи авто, акваріуми, посуд, предмети декору, реторти та мензурки в промисловості та медицині, навіть у годиннику воно є.

Цікаві факти:

Для розкладання скла має пройти мільйон років.
При переробці скло зберігає усі свої якості.
Найтовстіший лист скла – екран акваріуми у Сіднеї. Його товщина становить 26 див.

Сучасні технології виробництва дозволяють отримати скло з різними характеристиками та якостями:

Побутове. Його використовують у повсякденному житті: посуд, окуляри, декоративні вироби.
Технічне. Це дуже щільне скло, що використовується у важкій промисловості.
Будівництво. З нього роблять вітрини, вітражі, вікна.
Куленепробивне. Застосовується з метою підвищення безпеки будівель, автомобілів тощо.

З чого роблять скло

Цікавим є не тільки сам процес виготовлення, а й те, з чого роблять скло.

В основі зазвичай лежать лише три інгредієнти, і у кожного з них своя роль у процесі створення:

Кварцовий пісок – основа. Температура його плавлення 1700⁰С.
Сода. Вона допомагає знизити температуру плавлення піску вдвічі та суттєво спростити процес виготовлення.
Вапно. Цей компонент потрібний для водонепроникності. Якби її не було, то у вазу ми не змогли б поставити квіти, зі склянки не випили б чай, оскільки вода просто розчинила б такий сплав.

Виготовлення скла – процес досить жаркий, трудомісткий та небезпечний. Спочатку всі компоненти змішують і плавлять у спеціальній печі. Після того, як піщинки з’єднаються між собою, перетворившись на однорідну масу, її відправляють у ванну з розплавленим оловом (його температура вища за 1000⁰С). Скляна суміш плаватиме на поверхні через різницю в щільності матеріалів. Чим менше маси буде в олов’яній ємності, тим тоншим буде взірець. Після цього відбувається охолодження заготовок на спеціальному конвеєрі.

Вам може сподобатись: 15 фактів про воду

Цікаве в історії:

Одна з найдавніших скляних частинок датується XXI ст. до н.е. Синє прозоре сире скло було знайдено у південній Месопотамії. Склоробством займалися також у Сирії, Єгипті та Фінікії.
Багато століть найдорожчим вважалося скло з Венеції. У майстрів виходили надзвичайно тонкі і красиві вироби: посуд, прикраси, дзеркала, що стоять нечуваних грошей. Дуже довго Венеція була скляним монополістом, а секрети майстерності ревно зберігалися. У ХІІІ столітті виробництво навіть перенесли на острів Мурано і заборонили майстрам залишати його під страхом смертної кари. Незважаючи на це, склороби були особливою, багатою та привілейованою кастою. Нечувана для того часу справа: одружившись із дочкою такого майстра, хлопець переїжджав у сім’ю дружини!
Один із світових лідерів виробництва на сьогодні – Китай, він контролює третину світового ринку. На період із XIV по XIX століття країна не виробляла скла взагалі.

Стільки скільки існує скло, існують і його різновиди, що розрізняються за кольорами. З чого роблять скло синього, зеленого чи червоного кольору? Що дозволяє змінити відтінок матеріалу для створення гарного вітражу, вази або скульптури? Вся справа в додаванні різних хімічних сполук, найчастіше оксидів:

Червоний колір додає додавання оксиду заліза.
Фіолетовий та коричневий відтінки (все залежить від кількості) – нікель.
Яскраво-жовтий колір – уран.
Відтінки зеленого – хром та мідь.
Насичений синій – кобальт.

До речі, ще один оксид – цього разу оксид алюмінію використовують для виробництва сапфірового скла для годинника . Воно дуже тверде, залишити на ньому подряпину можна лише алмазом!