Минуло вже понад 60 років з того моменту, як на Місяць вирушив перший апарат, а ми не надто далеко просунулися у його вивченні. І все-таки останніми роками інтерес до єдиному супутнику Землі багаторазово зріс.
Багато в чому тому, що Місяць можна використовувати як перевалочний пункт на шляху до Марса та інших планет Сонячної системи. Згадаймо ж найцікавіші факти про найпомітніший об’єкт на нічному небі.
1. Перша карта та перший аудіозапис
Найдавніша карта Місяця близько п’яти тисяч років. Її вирізали у камені давні мешканці Ірландії.
Замальовка висіченого в камені зображення Місяця (праворуч), схематичне зображення морів (темних плям) Місяця (ліворуч), їхнє накладання один на одного (в центрі).
Місяць згадується у першій записаній пісні. У 1860 році французький винахідник Едуард-Леон Скотт де Мартенвіль створив десятисекундний запис французької фольклорної пісні “У місячному світлі” (Au Claire de la Lune).
Місяць завжди привертав нашу увагу. Споконвіку яскравий місячний диск освітлював дорогу нічним мандрівникам.
2. Яскравість Місяця та її форма
Насправді Місяць не настільки яскравий, як нам здається. Її поверхня відбиває приблизно так само, як старий асфальт – всього 12% світла. Через наявність хмар і великих просторів, вкритих водою, наша планета відбиває втричі краще, тому на спільних фотографіях Землі та Місяця наш супутник найчастіше штучно освітлюють.
До речі, як і Земля, Місяць не є ідеальною кулею. Своєю формою вона схожа швидше на яйце. Вчені неодноразово намагалися зрозуміти, чому наш супутник має таку форму. Вважається, що причина у зміщеному центрі мас. Він ближчий до Землі, ніж справжній геометричний центр Місяця, тому супутник трохи розтягується.
І це не єдиний наслідок їхньої гравітаційної взаємодії.
3. Кам’яні «припливи», віддалення Місяця та затемнення
Всі знають, що Місяць викликає припливи та відливи земних океанів та морів. Але мало хто чув, що земна кора теж відгукується на тяжіння Місяця. Ефект, звичайно, менш помітний – лише кілька сантиметрів.
За обсягом Місяць приблизно в 49 разів менше за Землю, а за площею – більше за Африку, але менше за Азію.
Через взаємодію із Землею супутник поступово віддаляється від нас зі швидкістю близько 3,8 див на рік. Приблизно з такою швидкістю зростають нігті. Комп’ютерне моделювання показало, що на самому початку Місяць був як мінімум у десять разів ближче, а значить, і на небі виглядав удесятеро більшим.
Сьогодні її видимий розмір майже збігається із розміром Сонця. Але через 600 мільйонів років вона втече настільки, що повні сонячні затемнення будуть вже неможливими. До речі, кажуть, сонячне затемнення врятувало Христофора Колумба та його команду від голодної смерті. У 1504 році Колумб передбачив затемнення, яке дуже злякало корінних жителів Ямайки, і вони тут же принесли до його кораблів їжу.
4. Місяць і походження Місяця
На Місяці бувають місяцетруси. Іноді їх провокують метеорити, що впали. Свою роль грає і тяжіння Землі. Але приблизно чверть місяцетрусів відбувається через стиснення супутника. За останні кілька мільйонів років Місяць зменшився на 50 м. У процесі стиснення на його поверхні утворюються тріщини. Все це відбувається через повільне охолодження внутрішньої частини Місяця. Адже колись наш супутник був набагато гарячіший.
Існує кілька теорій про походження Місяця. Згідно з найпростішим з них, вона утворилася з тієї матерії, яка залишилася після формування Землі. За більш цікавою теорією, Місяць просто пролітав повз, і ми його «підхопили».
В останні роки набирає популярності припущення, що давним-давно зіткнулися дві протопланети (Гея, яка врешті-решт стала Землею, і Тея), і з викинутих уламків сформувався Місяць.
5. Кратери та залізне озеро під поверхнею
На зверненому до нас боці Місяця близько 300 тисяч кратерів. Поширена хибна думка, що супутник захищає Землю від більшості астероїдів. Місяць для цього занадто маленький. Просто на супутнику немає ні атмосфери, ні ерозії, а тектонічна активність дуже слабка, тому кратери залишаються назавжди.
На Місяці знаходиться другий за величиною ударний кратер у Сонячній системі Басейн Південний полюс Ейткен. Завширшки він досягає 2500 км, у глибину – близько 8 км.
Визначили його існування лише наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років на основі даних радянських апаратів «Зонд-6» та «Зонд-8» та американських кораблів «Аполлон-15» та «Аполлон-16». Втім, вивчити його докладніше вдалося лише до кінця ХХ століття.
А нещодавно вчені засікли під ним гігантську металеву масу. Настільки більшу (більше 2 квінтильйонів кілограмів), що вона змінює гравітаційне поле Місяця. Дослідники припускають, що це останки величезного астероїда, що впав 4 мільярди років тому і утворив цей знаменитий кратер.
Через падіння астероїдів на Місяці утворюються гігантські кратери, межі яких становлять справжні гори. Найвища гора – пік Гюйгенса – досягає у висоту близько 5,5 км. Поверхня супутника покрита місячним пилом, яким можна кататися, як по сніговому насту, отже на Місяці можна будувати гірськолижний курорт. Усі великі досягнення починаються з мрії та бажання дізнатися щось нове.
6. Дослідження Місяця та перші тварини, які її облетіли
Першим апаратом, що досяг місячної поверхні, стала радянська станція «Місяць-2», що впала на супутник у 1959 році. Того ж року «Місяць-3» надіслала перші в історії знімки зворотного боку супутника. Завдяки цій першості СРСР отримав право дати назви об’єктам на Місяці. Так там з’явилися кратери Ціолковський, Менделєєв та інші, а також Море Мрії та Море Москви.
Перша м’яка посадка на Місяць вдалася лише 1966 року. Це була радянська станція «Місяць-9». Вона передала на Землю перші в історії панорами місячної поверхні, виміряла інтенсивність радіації та підтвердила метеорно-шлакову теорію формування місячного ґрунту.
Її послідовниця – «Місяць-10» – стала першою станцією на орбіті супутника. За словами астронома Дмитра Мартинова, з технічного погляду це було надзвичайно складне завдання – у тому експерименті було побито рекорди точності. А ще на борту апарату було встановлено спеціальні прилади, які по радіо передали мелодію «Інтернаціоналу». Цього року до супутника вирушить «Місяць-25» – про нього ми докладніше розповімо далі у нашому матеріалі.
Усього через два роки, 1968 року, до Місяця вперше в історії успішно злітали живі істоти. Це були дві середньоазіатські степові черепашки. На «Зонді-5» вони в компанії мух, жуків, рослин та мікроорганізмів облетіли Місяць і приводилися в Індійському океані.
7. Люди на Місяці
Загалом на Місяці побували 12 людей. Усі вони американські астронавти, і жоден не спускався на супутник двічі. Першим був Ніл Армстронг у 1969 році, а останнім, що стояв на Місяці, став Юджин Сернан у 1972 році.
Екіпаж останньої місії – «Аполлона-17» – побив багато рекордів: астронавти провели на поверхні понад три дні, зібрали найбільшу колекцію зразків місячного реголіту та рекордну кількість часу провели на близькомісячній орбіті.
Загалом місії «Аполлона» привезли на Землю 385 кг місячного ґрунту. Із них 110 кг привезла остання місія.
На Місяці немає вітру та дощу, тому відбитки черевиків астронавтів збереглися там у ідеальному стані (якщо тільки на них не впав якийсь астероїд).
8. «Загиблий астронавт» і єдина похована на Місяці людина
На Місяці встановлено пам’ятник померлим американським та радянським космонавтам. Це десятисантиметрова алюмінієва фігурка людини та металева табличка, на якій серед імен загиблих американських астронавтів висічені імена Володимира Комарова, Юрія Гагаріна, Павла Бєляєва, Георгія Добровольського, Віктора Пацаєва та Володимира Волкова.
Єдина похована на Місяці людина – Юджин Шумейкер, геолог, планетолог, фундатор астрогеології.
Через проблеми зі здоров’ям він так і не зміг здійснити свою мрію – стати астронавтом та злітати у космос, але попросив його там поховати. У 1998 році його порох відправили до Місяця з місією Lunar Prospector, яка шукала водяний лід на полюсах. За рік апарат упав на поверхню. Так Юджин Шумейкер став першою і поки що єдиною людиною, похованою на Місяці.
9. Тіні та пил
На Місяці немає атмосфери, тож ніч настає миттєво. Тіні там абсолютно чорні, адже немає повітря, яке розсіювало б світло. Астронавти, що побували на Місяці, розповідають, що в тіні (наприклад, від посадкового модуля) вони не бачили абсолютно нічого, ні своїх рук, ні ніг.
Втім, тіні – це не така вже проблема. Набагато небезпечніший місячний пил. Пахне вона паленим порохом і до всього липне через низьку гравітацію та особливу структуру.
Астронавт Харрісон Шмітт випадково вдихнув цей пил, коли вже повернувся на борт Челленджера, і назвав його «місячною алергією». Симптоми справді схожі: сльозяться очі, болить горло, хочеться чхати. Як показали потім лабораторні експерименти з аналогом місячного пилу, вона здатна вбивати клітини легенів і мозку через мікрочастинок, що містяться в ній – осколків скла з гострими краями.
10. Гелій-3 та майбутнє
На нашому супутнику ви не знайдете ані золота, ані платини, ані діамантів. Але на Місяці удосталь присутній гелій-3, відповідне паливо для термоядерних електростанцій майбутнього. Як вважають деякі фахівці, його видобуток може покрити усі енергетичні потреби Землі.
Ми маємо великі плани на Місяць. Агентства та компанії планують зібрати на орбіті постійну станцію. Ідуть розмови про будівництво станції та на поверхні. Астрономи мріють побудувати на звороті Місяця величезний телескоп, якому не заважатиме атмосфера Землі. Під поверхнею пропонують створити сховище ДНК та насіння всього живого на планеті.
Місяць розглядають як перевалочний пункт на шляху до космосу. Зокрема до Марса. Тому вчені активно шукають способи добувати на Місяці паливо для космічних кораблів із водяного льоду, що міститься у місячному ґрунті.
Останні коментарі