Бермудський трикутник – це область в Атлантичному океані, розташована між Бермудами, Майамі та Пуерто-Ріко в Саргасовому морі. Протягом довгого часу ця зона стала об’єктом цікавості та дискусій через загадкові зникнення літаків та кораблів без слідів. Перше значуще відоме зникнення сталося 5 грудня 1945 року, коли п’ять американських бомбардувальників зникли під час навчального політу.
Прихильники альтернативної науки вигадали безліч теорій, що пояснюють цей феномен різними способами, часто з використанням фантастичних додаткових припущень. Одні з цих теорій вказують на унікальні катастрофічні кліматичні явища, які, як стверджують, неможливо спостерігати в інших частинах океану. Інші теорії зводять зникнення до дій НЛО чи навіть існування порталів, що з’єднують наш світ з іншими реальностями.
Міф 1. Історія про загадкове зникнення суден у Бермудському трикутнику
Серед шуму медіа та захоплюючих заголовків, Бермудський трикутник набув псевдоніму “морського страхіття”, найнебезпечнішого і найтаємничішого місця в океані. Однак ретельний аналіз статистики розвіює цей туман страху, роблячи ситуацію набагато менш драматичною.
На дійсні дані дивлячись, звіт Всесвітнього фонду дикої природи за 2013 рік розкриває, що найбільше аварій суден припадає на Південно-Китайське, Середземне та Північне моря. Історії про загадкові зникнення часто мають місце в Східному Середземномор’ї, неподалік Панамського каналу, біля Чорного моря та в околицях Британських островів.
Та причина цього явно не в магічній зловісності Бермудського трикутника. Справжній фактор – інтенсивний морський трафік у цих регіонах. Саргасове море, де розташований трикутник, не потрапило до списку топових областей за аварійністю.
У своїй дослідницькій праці “Бермудський трикутник: факти та фантазії”, Ларрі Куше витратив багато часу на аналіз “нез’ясованих” випадків зникнень. Він прийшов до висновку, що кількість аварій в цій області майже не відрізняється від кількості аварій в будь-якому іншому районі океану з подібним обсягом трафіку.
Спостереження з 90-х років показують, що завдяки поширенню радіозв’язку та супутникової навігації кількість суден, що зникли в цьому регіоні, значно зменшилася. Таким чином, докази протиставляються міфу, розкриваючи більш реальну картину ситуації.
Міф 2. Підводний газ як причина загадкових подій в Бермудському трикутнику
Поява природних явищ, пов’язаних із раптовим виходом підводного газу, в регіоні Бермудського трикутника, відомого своєю таємничістю, викликала гіпотезу про можливість цих явищ як причини зникнення суден та літаків. Основним “винуватцем” цього явища вважали гідрати метану, але також розглядалися варіанти з вуглекислотою та аміаком.
Механізм цієї гіпотетичної теорії виглядає наступним чином: великі міхури метану вибухають з-під континентального шельфу на морському дні під судном або літаком, які спокійно рухаються. Заради нижчої щільності метану порівняно з водою, ці бульбашки підносяться вгору, знижуючи середню щільність води навколо. Це може призвести до втрати плавучості судна, яке потім опускається на дно.
Такий самий механізм може викликати авіакатастрофи. Якщо повітря, крізь яке летить літак, містить велику кількість метану, це може знизити підйомну силу крила, що може призвести до падіння. Крім того, недостатність окислювача, який потрібен для горіння пального, може спричинити згасання двигуна, а, отже, і авіакатастрофу.
Хоча ця теорія має певний ступінь правдоподібності, вона зіткнулася з обмеженнями. За даними геологічної служби США, у районі Блейк-Рідж, що знаходиться біля південно-східного узбережжя Сполучених Штатів, не було виявлено жодних метанових залізнич. Геологи також вказують, що протягом останніх 15 тисяч років в районі Бермудського трикутника не було жодних викидів газу.
Міф 3. Інфразвук Бермудського трикутника
Ще одна гіпотеза, яка намагалася пояснити таємничі події в Бермудському трикутнику, пов’язана з інфразвуком. В природі існує явище, відоме як “мікробароми” або “голос моря”, коли сильний вітер впливає на хвилі океану, створюючи потужні низькочастотні звуки. Цей явище науково з’ясовано і досліджували радянські та американські аерологи.
Деякі припускають, що саме ці “голоси моря” відповідають за аварії суден у Бермудському трикутнику. За цією версією, хвилі тут створюють настільки потужний інфразвук, що ошелешені люди в паніці стрибають за борт.
Проте в Саргасовому морі мікробароми виникають приблизно з такою ж частотою, що й у всіх інших частинах океану, тобто досить рідко.
Крім того, інфразвуковий тиск, який, за припущенням, може вплинути на людину, включаючи порушення зору, головний біль, запаморочення, нудоту та інші симптоми, складає близько 150 дБ. У мікробаромів цей показник досягав максимум 75-85 дБ – значення, що може спостерігатися під час рок-концертів та подібних подій.
“Голос моря” не є приємним явищем: різні морські істоти, наприклад, медузи, відчувають його і намагаються поглибитися на дно, але це явище далеке від смертельного, і ймовірно, не має підстав викликати у когось бажання кинутися за борт судна в океані.
Міф 4. Гігантські кальмари: розгадуємо міф про їх вплив на Бермудський трикутник
Протягом тривалого часу великі кальмари або спрути були популярним варіантом пояснення подій, які мали місце в Бермудському трикутнику. Легендарне зникнення американського корабля “Циклоп” (USS Cyclops) у 1918 році деякі спробували пояснити втручанням цих морських істот, зокрема, їхніми щупальцями.
Проте в 2004 році японські дослідники вперше змогли зняти зображення дорослого гігантського кальмара, і з того часу океанологи пильно досліджували цих тварин. Виявилося, що найбільші кальмари досягають довжини 12–13 метрів та важать близько 275 кілограмів. Хоча ці розміри вражаючі, вони все ж недостатні, щоб загрожувати навіть невеликим рибальським човнам, не кажучи про більші кораблі.
Поза тим, кальмари є досить плашливими істотами, які не виявляють нахилу до нападу на людей.
Отже, міф про вплив гігантських кальмарів на події в Бермудському трикутнику, а також в інших областях океану, розвіяний. Кальмари не є загрозою для суден чи плавання взагалі.
Міф 5. Магнітні аномалії в Бермудському трикутнику: дійсність за фантастикою
Певні звіти про події в Бермудському трикутнику включають розповіді про технічні негаразди з компасами. Це послужило підґрунтям для припущень, що в цьому районі можуть виникати магнітні аномалії. Згідно цій гіпотезі, ці аномалії спричиняють технічні неполадки на суднах та літаках, що призводить до аварій.
Сповідується навіть легенда, що Бермуди – це єдине місце на землі, де компас вказує на “справжній” північ, а не “магнітний”.
На жаль, ці магнітні відхилення дійсно існують. Наприклад, у Флориді розходження від географічного північного напрямку насправді дорівнює нулю. Проте в Бермудському трикутнику це відхилення становить 15°, і ця інформація відома ще з XIX століття. Навігатори можуть здійснювати корекцію, щоб врахувати цю відсутність паралельності компаса.
Спостереження Національного центру екологічної інформації (NCEI) США не виявили жодних дивних електромагнітних полів у Саргасовому морі. Прилади діють там зовсім очікувано та передбачувано. Таким чином, міф про магнітні аномалії в Бермудському трикутнику виявився більше фантастикою, ніж реальністю.
Міф 6. Страхові внески та безпека у Бермудському трикутнику: реальність і статистика
Дослідник Норман Хук вивчив події, які відбулися в Бермудському трикутнику з 1963 по 1996 роки, досліджуючи аварії кораблів для компанії Lloyd’s Maritime Information Services. Він встановив, що зникнення суден у цьому районі частіше пов’язані з погодними умовами, ніж з кальмарами, НЛО чи переходами в інші реаліті.
Згідно з його дослідженням, страхові внески для суден, що перетинають Бермудський трикутник, не вищі, ніж у будь-якому іншому районі океану. Легенди про підвищені страхові внески не підтверджуються фактами.
На практиці інші частини Атлантичного океану виявляються набагато небезпечнішими для судноплавства. Наприклад, область навпроти мису Хаттерас отримала прізвисько “Цвинтар Атлантики”, оскільки тут стали жертвами аварій більше 1 000 кораблів. Інший приклад – острів Сейбл поблизу узбережжя Канади, де сталося 350 аварійних випадків.
Міф 7. Активність у Бермудському трикутнику: факти та реальність
Справжність виявляється зовсім іншою: Бермудський трикутник – це надзвичайно оживлений регіон як на морі, так і в повітрі. Трафік суден та повітряних суден у цій зоні щільний і постійний. Ви можете самостійно переконатися в цьому, скориставшись сервісом Ships, який в реальному часі відстежує рухи кораблів у воді. Чи виглядає це як злокляте місце, яке всі намагаються уникнути?
Пілоти літаків та екіпажі суден нічим не обтяжуються ігнорувати так званий “жахливий” Бермудський трикутник, перетинаючи його, як завжди. Варто відзначити, що морякам доводиться бути особливо уважними в цьому регіоні, оскільки в Саргасовому морі зустрічаються складний рельєф дна і потужні течії, включаючи відомий Гольфстрім. Пілоти, зі свого боку, враховують властиву тут змінливу погоду. Проте, жодні потойбічні сили чи інопланетяни в цих подіях не відіграють жодної ролі.
Останні коментарі