Торф – горюча корисна копалина , утворена скупченням залишків рослин, що зазнали неповного розкладання в умовах боліт.
Торф є проміжною ланкою між грунтовими утвореннями (грунтом) і бурим вугіллям .
Він залягає на поверхні землі або на глибині кількох десяти метрів під покривом мінеральних відкладень.
Відноситься до відновлюваних корисних копалин та відновлюваних джерел енергії .
Хімічний склад торфу:
- вуглець – 48-65 % від органічної маси,
- кисень – 25-45%,
- водень – 4,7-7%,
- азот – 0,6-3,8%,
- сірка – до 1,2 % (у поодиноких випадках – до 2,5 %),
- кальцій – до 5%,
- оксид кремнію – до 43% від маси золи,
- оксид кальцію – до 40 %,
- оксиду алюмінію – до 12%, оксид заліза – до 13%,
- цинк – до 250 мг/кг,
- мідь – 0,2-85 мг/кг,
- кобальт – 0,1-10 мг/кг,
- молібден – 0,1-10 мг/кг,
- марганець – 2-1000 мг/кг,
- бітуми (бензольні речовини) – 1,2-17%,
- водорозчинні та легкогідролізовані речовини – 10-60 %,
- целюлоза – 2-10%,
- гумінові кислоти – 10-50%,
- лігнін (негідролізований залишок – 3-20%).
Торф утворюється в болотистій місцевості, в торф’яних болотах, що зустрічаються як у долинах річок (заплави, тераси), і на вододілах.
Рослини, які ростуть на болотах (дерева, чагарники, трава, мохи, лишайники та ін.) за довгі роки, відмираючи, опускаються на дно болота, де через високу вологість та відсутність доступу кисню повністю не розкладаються, а під впливом біохімічних процесів перетворюються на органічну безструктурну (аморфну) речовину – торф.
Процес торфонакопіння не закінчується, він відбувається постійно.
Середня швидкість утворення та накопичення торфу різна і залежить від переважаючих вихідних рослинних угруповань, географічної та кліматичної зональності, гідрологічних та інших умов та змінюється від 0,2-0,4 мм (болота лісотундри) до 1 мм (хвойно-широколистяна підзона) на рік .
Сучасні торф’яні поклади сформувалися за 10-12 тис. років.