Сукупність форм рельєфу, що мають загальне походження та закономірно повторюються, називають генетичним типом рельєфу.
Основними типами ендогенного-рельєфу є:
- тектонічний (піднятий та опущений)
- вулканічний (вибуховий та акумулятивний).
Поширеними екзогенними типами рельєфу є
- схиловий,
- водний,
- морський та озерний,
- льодовиковий,
- карстовий,
- еоловий,
- біогенний та техногенний.
Самі форми поверхні кожного з цих типів рельєфу бувають або денудаційним (виробленими) або акумулятивними. Переважно під впливом денудаційних процесів сформувалися комплекси форм рельєфу в горах та на височинах.
Поточні води своєю діяльністю формують водний (флювіальний) тип рельєфу. Велику постійну руйнівну роботу як у горах, і на рівнинах виконують річки. У горах вони утворюють глибокі вузькі річкові долини з крутими схилами, у яких розвиваються різні схилові процеси, що знижують гори.
Схиловий тип рельєфу формується під впливом таких гравітаційних процесів як зсуви, обвали, селі, лавини. Велику руйнівну силу мають тимчасові брудокам’яні потоки (сіли). Вони переносять до підніжжя гір величезну кількість уламкового матеріалу, часто викликаючи катастрофічні руйнування селищ, доріг, гребель.
Води морів та озер руйнують береги, утворюють пляжі, викликають заболочування прилеглих територій, замулювання самих водойм.
Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу пов’язані з діяльністю материкових та гірських льодовиків, талих льодовикових вод. Льодовики сьогодні займають близько 11% суші. Понад 98% сучасного заледеніння посідає покривні льодовики Антарктиди, Гренландії, полярних островів і лише близько 2% – на гірські льодовики. Потужність покривних льодовиків досягає 2-3 км і більше. У горах льодовики займають плоскі вершини, зниження на схилах та міжгірські долини. Матеріал, що переноситься льодовиком у вигляді несортованого суглинку, піску з валунами, називають мореною. Він відкладається на краях льодовика, а потім водними потоками, що починаються від краю льодовиків, виноситься до підніжжя гір.
Під час епохи максимального четвертинного заледеніння площа льодовиків на рівнинах була втричі більшою, ніж зараз, а гірські льодовики в субполярних та помірних широтах опускалися до підніжжя гір.
Центрами і областями льодовикового зносу при четвертинних заледеніннях були Скандинавські гори, височини Кольського півострова, Полярний Урал, північ Скелястих гір, а також півострів Лабрадор тощо. На південь, на відстані 1000-2000 км від центрів заледенінь, розташовуються області льодовикових наносів у вигляді хаотичних пасм, що збереглися досі. Талі води, розмиваючи морені відкладення, винесли дрібні піщані й мулисті частки, сформувавши зандрові рівнини.
Руйнівна і творча робота вітру найбільше виражена в пустелях. Форми рельєфу, створені вітром, називаються еоловими. У кам’янистих пустелях вітер не лише видує дрібні частинки, а й обточує ними скелі, надаючи їм екзотичних форм, а зрештою руйнує їх і вирівнює поверхню. У піщаних пустелях вітер утворює бархани – пагорби серповидної форми. На узбережжях морів та річок денний бриз утворює піщані пагорби – дюни, які часто заростають сосновими лісами та вересом.
Значні зміни земної поверхні викликає робота підземних вод, які розчиняють деякі гірські породи та формують карстовий тип рельєфу (печери, провали та ін.).
До форм біогенного походження належать болота та купини. Прикладом антропогенних форм рельєфу є кар’єри, терикони шахт, греблі тощо.